«Ігри війни»: як українські розробники перетворили відеоігри на зброю, терапію і літопис вторгнення

Зазвичай історію війни пишуть у книжках, знімають у документальних фільмах і зберігають у музеях. Українська війна має ще одне сховище — Steam, Google Play і itch.io. За кілька років українські розробники створили понад двісті ігор про вторгнення. Смішних, злих, сумних, навчальних. Дослідник Ярослав Кот назвав їх «іграми війни». І тепер їх вивчають в університетах.

---

Хто придумав «ігри війни»

Ярослав Кот — українсько-білоруський геймдизайнер і дослідник, який працює в ігровій індустрії з 1996 року. Він автор понад сотні книжок і статей про ігри, працює в польській The Farm 51 та українському проєкті ComBat Vision, є регіональним координатором IGDA і досліджує ігри у Варшавському університеті та Європейському гуманітарному університеті.

Українські ігри про війну Кот вивчає з самого початку вторгнення. Про них він розповідав студентам у Гданську, а торік у серпні — на конференції Devcom у Кельні, одній із найбільших у Європі. Головна теза проста: «ігри війни» — це не просто розвага. Це терапія, мистецтво, збір коштів, комунікація, протидія пропаганді, моральна підтримка, привернення уваги світу, освіта і навіть навчання військових.

Тобто гра про війну може бути чим завгодно. Крім одного: нейтральною.

---

Сміх як зброя

Перша хвиля «ігор війни» з'явилася вже навесні 2022 року. І вона була переважно смішною. Так українці відповідали на страх: висміювали ворога.

Після відео, на яких фермери тягнуть тракторами покинуті російські танки, з'явився цілий піджанр «тракторних» ігор. Після Чорнобаївки, де російські війська раз за разом наступали на ті самі граблі, вийшла хвиля ігор про неї. Російська байка про те, що Україна нібито вирощує птахів як біологічну зброю, перетворилася на гру Birds Attack 2022. А ще була гра, де Путіна б'ють соняшником.

Деякі ігри життя змінювало просто на ходу. Prigozhin Counter Cube 3D після заколоту Пригожина довелося перейменувати на Moscow Counter Cube 3D. А гру про виклик Ілона Маска на дуель з Путіним автор сам прибрав, коли вирішив, що більше не хоче показувати Маска в позитивному світлі. Війна — погана сценаристка: постійно переписує сюжет.

---

Сміх, від якого стає моторошно

Але не всі «ігри війни» смішні. Zero Losses — гра, у якій ти ведеш вантажівку з мішками для трупів. Це відповідь на ранню заяву москви про те, що втрат у неї немає. Механіка проста, а от посмішка після неї застигає.

Є і зовсім серйозні проєкти. Гра eBayraktar, у якій гравець атакує російські війська, вже за місяць після виходу з'явилася на державному порталі України. Тобто гра стала частиною офіційної комунікації країни.

---

Коли гра стає тренажером

А далі «ігри війни» вийшли з екранів на фронт. Ukrainian Fight Drone Simulator від Simtech Solutions два роки використовували для навчання військових, перш ніж у грудні 2025 року він вийшов у Steam. Тренажер побудований на реальних бойових даних і враховує дальність радіозв'язку, радіоелектронну боротьбу, затримку сигналу і втрату відео. За словами розробників, на ньому навчилися понад 5 тисяч пілотів, які виконали понад 100 тисяч уражень.

Ще один симулятор, FPV Battleground на Unity, завантажили понад 10 тисяч разів, і половина з них — іноземці. Військовим ключі видають безкоштовно.

Зрештою, ігрова логіка дісталася і до самої армії. Система «Армії дронів» нараховує підрозділам бали за підтверджені ураження, а ці бали можна обміняти на зброю через платформу Brave1. Отака гейміфікація, у якій рахунок ведуть не очками досвіду.

---

Війна в коментарях

Ігри стали і полем інформаційної війни. Коли вийшов S.T.A.L.K.E.R. 2, росіян, за даними ZN.UA, вербували для масових негативних відгуків і пропонували гроші за кожен. Поширювали і фейк, що гра нібито збирає дані гравців для мобілізації. Його пов'язують з російською пропагандистською операцією «Матрьошка».

А росія відповідає власними «іграми війни», тільки з протилежним знаком. Squad 22: ZOV, зроблену разом із російськими військовими, рекомендували для навчання кадетів і «юнармійців». Мінцифри офіційно просило Valve прибрати її як воєнну пропаганду. А цього березня вийшла Ukrainian Warfare: Gostomel Heroes від російської студії Cats Who Play, яка оспівує висадку десанту в Гостомелі. Польський науковий інститут NASK знайшов у цих іграх пропагандистські меседжі, які збігаються з російськими державними наративами.

---

Літопис, який може зникнути

Найважливіше, про що попереджає Кот, — багато українських «ігор війни» можуть просто зникнути. І причин багато.

Маленьким командам бракує ресурсів підтримувати ігри, а мобільні платформи постійно змінюють правила. Розробники, які втратили роботу, видаляють свої ігри, роблять їх нейтральнішими або продають, щоб прожити. Ті, хто емігрував, вигорають і втрачають мотивацію. Росіяни масово скаржаться на українські ігри, і деякі з них через це видаляють. А деякі автори загинули на фронті або померли від стресу.

За словами Кота, разом з такими іграми зникає і свідчення про війну. Бо гра про трактор, що тягне танк, — це не просто мем. Це документ того, що відчували люди в перші тижні вторгнення.

Саме тому Кот збирає ці ігри. Цього червня в науковому журналі European Historical Game Studies вийшов спецвипуск «Ukrainian Games of War». Там опублікована стаття Кота з каталогом понад двохсот українських ігор про війну, створених з 2022 по 2025 рік. Це перший результат багаторічного дослідження.

---

Гданськ: конференція і студенти

Головним науковим центром теми став польський Гданський університет. З 2024 року його історичний факультет щороку 24 лютого, у річницю повномасштабного вторгнення, проводить міжнародну конференцію Games of War. З 2025 року українська війна стала її центральною темою. Організувати конференцію допомагають Європейський гуманітарний університет і харківський Економічний університет імені Семена Кузнеця. Участь безкоштовна, а сама конференція гібридна і проходить англійською. За даними Inven Global, саме дослідження Кота допомогли її запустити.

А ще Гданський університет з 2024/25 навчального року відкрив бакалаврську програму «Проєктування історичних ігор» — єдину таку в Польщі. Студенти вчаться створювати настільні, рольові та міські ігри, писати сюжети, розбираються в ігрових механіках і генеративному ШІ, а ще отримують, як наголошує університет, «надійні історичні знання». Майже 40% предметів викладають англійською.

---

Колись про війни писали пісні та поеми. Потім знімали фільми. Тепер про них роблять ігри. Українські розробники за кілька років перетворили відеоігри на зброю, коли тренажери вчать пілотів дронів. На терапію, коли сміх над ворогом рятує від страху. І на літопис, у якому трактор тягне танк, а вантажівка везе ті самі «нульові втрати». Тепер цей літопис вивчають науковці, а студенти в Гданську вчаться робити ігри про історію. Залишилося головне: зберегти ці ігри, поки їх не стерли скарги, вигорання і сама війна. Бо Steam не вічний. А пам'ять має бути.

Джерела: ZN.UA, Inven Global, European Historical Game Studies, Гданський університет, Digital Dragons, Polish Science.